Одним з найважливіших завдань школи є формування особистості - чесного, порядного, освіченого члена суспільства, який замислюється над наслідками своїх дій для оточуючих, бере відповідальність за свої емоції, слова та вчинки. Проте діти такими не народжуються, і наша місія – їх виховання. Деякі люди помилково вважають, що емпатія – це щось закладене біологічно в кожному з нас, але, насправді, це вміння, яке можна набути самому і навчити цьому дітей.

Дослідження показали, що емпатія – найважливіша життєва компетентність. Емоційний інтелект, чи емоційний коефіцієнт (EQ), – це здатність розуміти власні почуття та почуття інших, а також уміти контролювати власні емоції та здійснювати самоконтроль; він вважається більш важливим для досягнення успіху в житті, ніж коефіцієнт інтелекту.

Практичні поради, які допоможуть в розвитку дитячої емпатії, а також підвищать емоційний інтелект учнів:

  1. Правильно називайте почуття та емоції. Здатність розрізняти емоції допомагає впоратися з ними, а також знайти справжню причину почуттів.  У різних ситуаціях, коли дитина може відчувати радість, страх, захоплення, гнів чи огиду, на хвилинку зупиніться і зверніть увагу на власні відчуття у цю мить. Повторення такої практики доведе процес розпізнавання емоцій до автоматизма. Для правильної ідентифікації емоцій спершу їх треба вивчити.
  2. Навчіть дітей, як впоратися з негативними емоціями. Дитина може здаватися агресивною чи злою, проте насправді вона розчарована, засмучена або засоромлена. Це все негативні емоції, проте вони мають різне забарвлення і різні тригери. Розгадайте правдиву емоцію і тоді знайдете першопричину. У такому разі обернути негативну емоцію на позитивну буде вже легше.
  3. Запитайте: “Як би ти почувався?”.  Діти від природи орієнтовані на співпереживання. Тому таке запитання особливо буде актуальним під час конфліктів. Зробіть “рокірування” головних героїв, нехай вони спробують уявити себе на місці свого опонента – подивитися на світ очима іншої людини. 
  4. Аналізуйте світ навколо. Ми постійно є свідками прикладів гарної чи поганої поведінки в реальному житті, в книгах, телепередачах, кінофільмах. Обговорюйте ситуацію, яку ви спостерігаєте, її можливі причини, наслідки та вплив на інших.
  5. Показуйте дітям свої емоції, озвучуйте їх і так само звертайтеся до їхніх почуттів. Навчіться емпатувати, «взувати чоботи іншої людини», відстежувати власні емоції і бути прикладом для дітей, адже вони спостерігають і відзеркалюють поведінку дорослих, у першу чергу батьків.
  6. Будьте терплячі. Розвиток емоційного інтелекту вимагає часу. Кожен – індивідуальність і має власну траєкторію розвитку. Емпатія – це складний навик, який продовжуватиме розвиватися протягом життя людини.