Кожен новий навик сприяє сепарації дитини від батьків. Спочатку така самостійність у радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати, що батьківська любов і турбота нікуди не подінуться.

Засоби допомогти дитині:

  • “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?” (В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити).
  • “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?” (Дитина часто відчуває себе такою незграбною серед всемогутніх дорослих, і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде).
  • “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?” (Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик визирне з коробки).
  • “Спробуємо це зробити разом?” (Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою).
  • “Давай, я покажу тобі хитрий спосіб”. (Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко).
  • “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив це замість тебе?” (Швидше за все, дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого).
  • “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти”.
  • “Нічого страшного, проте у тебе добре виходить…» (Напишіть разом список успіхів).