Навчання на карантині змінили звичний спосіб нашого життя. Більшість батьків та учнів зіткнулися з дистанційним навчанням вперше, хоча, як передбачають деякі науковці, за дистанційним навчанням майбутнє, і цілком можливо що воно стане звичним явищем.

При цьому «дистанційка» стала для нас усіх справжнім викликом. І перш за все з технічної точки зору. Необхідне програмне забезпечення, єдина система освіти - це, швидше, питання часу. А ось що потрібно зробити зараз, щоб процес навчання на карантині не викликав деструктивних емоцій ні в батьків, ні у дитини?

Емоційний контакт батьків і дитини - фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання». У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. Проте навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути. Відповідальність за створення цього міцного зв'язку цілком віддано в руки батькам. Отже, найпоширеніші батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

У наші дні багато батьків борються із проявами як агресивної, так і пасивної поведінки своєї дитини. Агресивна дитина буде штовхати, бити, кричати й ображати інших дітей, щоб досягти бажаного, у той час як пасивна дитина буде дозволяти іншим робити з нею так, як їм хочеться, при цьому не заперечуючи. Жодна із цих моделей поведінки не є сприятливою в довгостроковій перспективі на відміну від асертивності, яка є мистецтвом озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.

Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.

Уявіть кімнатну квітку, яка знаходиться у Вас в погано освітленому місці. Чи спостерігали ви, як ростуть листя у квітки? Куди вони спрямовані?

Звичайно, туди, де сонячні промені охоче дарують квіточці своє цілюще світло. Те ж саме відбувається і з дітьми. Їм дуже потрібна, просто життєво необхідна Ваша увага.

Будь-якій дитині вкрай важливо, щоб на неї хоч якось реагували: якщо не реагують позитивно, то, так і бути, негативно. І ось уже в хід йде істерика, агресія, блазнівська поведінка.

Запам'ятайте: діти ніколи не допустять, щоб їх ігнорували!!!

Підлітковий вік – час змін. Перед його початком дитина проживає різні життєві етапи й емоції. Багато хто з батьків може згадати свої відчуття страху, болю або розчарування, що охоплювали їх під час роздумів про виховання дитини. Але дитина виросла – і батьки щасливі усвідомлювати, що з нею все гаразд. Усі батьки бажають щастя своїм дітям. Спробуймо з’ясувати, як зробити підлітка щасливим.