Як часто в житті ми стикаємося з людьми, яким важко говорити про свої почуття. Що вже там говорити, навіть ідентифікувати їх буває непросто. «А що ж я зараз відчуваю?», «Що відбувається зі мною в даний момент?» - відповіді на ці питання для багатьох можуть бути зовсім не очевидними і навіть поставити в глухий кут. Контакт з почуттями закладається в дитинстві, і в цей період дуже важливо, щоб батьки прислухалися до своєї дитини, до того, що вона відчуває. Необхідно створити міцний фундамент для розвитку чуттєвої сфери.

Вімельбухи. Це такі книги, практично без тексту, але з насиченим візуальним рядом. Розглядати такі картинки корисно дітям. Це увага, концентрація, розвиток фантазії (звідки тут узявся цей предмет?). У дорослих вімельбухи викликають якесь непідробне задоволення. Адже ти не знаєш, що або кого розгледиш на сторінці, коли наступного разу візьмеш книгу в руки.

Фотографічна пам'ять (метод Айвазовського). Іван Айвазовський — великий художник-мариніст, який міг у своїй уяві зупинити рух хвилі і перенести його на полотно. Щоб досягнути такого ефекту, художник дуже багато спостерігав за морем. Щоб тренуватись за методом Айвазовського, вам треба протягом 5-ти хвилин дивитись на предмет, пейзаж або людину. Заплющити очі і подумки відтворити кольоровий образ цього предмета настільки точно, наскільки це можливо. Для покращення результатів від тренування, можете цей предмет намалювати.

Вправа «Уява». Завдання для дітей - запам'ятати сказані дорослим слова, замалювавши їх на папері, а потім, дивлячись на свої малюнки, повторити ці слова. Тут кілька етапів. На першому пропонуються прості слова, наприклад: відро, олівець, авто, дерево. На другому етапі слова ускладнюються (до іменників додаються прикметники), наприклад: чорна хмара, літаюча бабка. На третьому слова стають не такими прямими, як на перших двох, наприклад: радість, злість, молодість, розповідь тощо. Кількість слів, що показуються на кожному етапі, необхідно збільшувати поступово. Так само поступово бажано відмовитися від малювання на папері, а запам'ятовувати образ в голові. Цю вправу можна зробити для дітей ще складнішою, якщо замість листочка і олівця дати дітям рахункові палички.

«Танцювальний гурток». Ця гра розвиває рухову пам'ять у дітей. Під веселу музику дорослий показує дітям який-небудь рух. Наприклад, присідає, встає і розводить руки в сторони. Малюкам необхідно його повторити. Рухи можна ускладнювати і навіть придумати цікавий танець.

«Хто точніше?». 1. Запропонуйте дітям визначити на дотик із заплющеними очима предмети й матеріал, з яких зроблено ці предмети (як досліджувані предмети можна використати іграшки з гуми, пластмаси, дерева тощо). 2. Таке саме завдання виконати, не торкаючись предмета пальцями, а використовуючи лише олівець. 3. Визначити розмір предмета в сантиметрах. 4. Запропонувати дітям розкласти із заплющеними очима на столі 10–15 паличок, а потім взяти ті з них, порядковий номер яких назвуть. 5. Можна запропонувати дитині визначити із заплющеними очима крупу. 6. На столі підготувати монети різного номіналу і запропонувати дитині із заплющеними очима визначити загальну суму монет. 7. Із заплющеними очима виконати нескладну операцію, наприклад, зібрати з конструктора певну фігуру.

Ваша дитина погано спить напередодні контрольних робіт та іспитів?  Ви хочете, щоб вона краще навчалася? Використання технік розслаблення буде надзвичайно корисним на шляху досягнення психічного і фізичного благополуччя вашої дитини.

«Чарівний мішечок». Виготовити його можна з будь-якого матеріалу. Чудово буде, якщо дитина братиме участь у його створенні. На мішечку обов’язково повинні бути зав’язки, щоб мати можливість його закрити. Мішечок можна замінити спеціальною коробочкою, яка закривається. Під час збудження не варто дитину намагатися заспокоїти, подавляти її емоційні спалахи. Краще дати можливість викричатись прийнятним способом. Домовтеся з дитиною, що в разі потреби вона може викричатися в мішечок стільки, скільки їй потрібно, після чого його потрібно надійно зав’язати. Поклавши в сторону мішечок, дитина розмовлятиме спокійно – це правило також варто заздалегідь обговорити. Зберігайте мішечок в певному місці і використовуйте його виключно за призначенням.

«Лісоруб». Ця вправа дає можливість зняти фізичну й емоційну напругу, отримати заряд бадьорості. Проводьте її після «сидячих» видів діяльності. Продумайте можливість забезпечення вільного простору для комфортного «рубання дров». Обговоріть з дитиною, як потрібно рубати дрова, тримати сокиру, в якій позі зручно стояти, як краще покласти колоду. Запропонуйте нарубати якомога більше дров, не жаліючи сил. Чудово, якщо «маленький агресор» супроводжуватиме свої дії звуками: «Хе!», «Ха!» або іншими. Можна «рубати дрова» уявною сокирою, рулоном, звернутим з газет, старих шпалер тощо.

Кожен новий навик сприяє сепарації дитини від батьків. Спочатку така самостійність у радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати, що батьківська любов і турбота нікуди не подінуться.